- покійник
- —————————————————————————————покі́йникіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
покійник
Смотреть что такое "покійник" в других словарях:
покійник — а, ч. Померла людина; небіжчик. || Уживається для вказівки, що той, про кого говорять, тепер уже не живе … Український тлумачний словник
покійниця — і. Жін. до покійник; небіжчиця … Український тлумачний словник
покійницька — кої, ж. Будова, приміщення для покійників при лікарні; морг; трупарня … Український тлумачний словник
покійничок — чка, ч. Пестл. до покійник … Український тлумачний словник
мертвий — 1) (такий, у якому припинилося життя), померлий, неживий, мрець; небіжчик, покійник, покійний (про людину); бездиханний, бездушний (який більше не дихає); дохлий (про тварин, птахів, комах) 2) (такий, як у мерця; який нагадує мерця); мертвотний,… … Словник синонімів української мови
небіжчик — (чоловік, який помер), померлий, у[в]мерлий, мертвий, покійник, покійний; мрець, мертвяк, тіло, порох, прах (останки померлої людини) … Словник синонімів української мови
виходець — хідця, ч. 1) Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. 2) Людина, що перейшла з одного соціального середовища до іншого. •• Ви/ходець з того/ сві/ту покійник, який, за народним повір ям, виходить із могили … Український тлумачний словник
заупокійний — а, е, церк. Пов язаний з обрядом поховання покійників … Український тлумачний словник
мертвецька — кої, ж., розм. Приміщення для покійників (при лікарні, госпіталі тощо) … Український тлумачний словник
мерчик — а, ч. Маленький покійник, трупик … Український тлумачний словник
